«Ломикамінь. Жіночий спротив у Криму»

В ці дні люди по всій Україні згадували, як змінилося, зламалося їхнє життя два роки тому через повномасштабне вороже вторгнення. Але для жителів Криму воно змінилося 10 років тому, коли туди прийшов загарбник і його злочини. І багато відважних кримчан почали свій шлях спротиву.

Сьогодні в Представництві Президента України в АР Крим/Офісі Кримської платформи відкрилася виставка «Ломикамінь. Жіночий спротив у Криму». Вона розповідає саме про жіноче обличчя цієї боротьби за свободу й за себе.

За 10 років війни та окупації в Криму з’явилися не лише дружини політв’язнів, але й жінки- політв’язні. Вже 217 жінок притягнені окупантами до так званої адмінвідповідальності за «злочини» на кшталт вдягання вишиванки чи проведення українських вечорів. Кримські журналістки свідчать про те, що відбувається з їхньою батьківщиною, щодня чекаючи арешту, адвокатки стають єдиним захистом для несправедливо засуджених.

Квінтесенція того, що довелося й доводиться переживати кримчанкам – життя Веджіє Кашки, ветеранки кримськотатарського руху. Дитиною вона пережила сталінську депортацію свого народу, повернулася на батьківщину. А у 2017-му померла після затримання російськими силовиками на мітингу. Все життя – у боротьбі. За право бути собою та на своїй землі.

Тут важливо сказати про невипадкову назву виставки. Ломикамінь – квітка, оспівана Лесею Українкою. Вона побачила цю рослину саме в улюбленому Криму, на Ай-Петрі, і увічнила рядком: «Камінь пробила вона, той камінь, що все переміг».

Мені здається, у цій історії є надзвичайний символізм. Бо такою квіткою була Леся. Пізніше її навіть називали ломикаменем української культури – за те, що розвивала прогресивні суспільні ідеї, була борчинею.

Такою квіткою є кожна із жінок, про яких сьогодні мовиться на виставці. Кожна із жінок не лише кримського спротиву – всеукраїнського. І кожна із цих квіток здатна прорости крізь камінь будь-якого терору. Вірю в це.