Електрона демократія в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку

10.12.202410.12.2024 o-editor

Світ у XXI столітті увійшов у період інтенсивних трансформацій і позначений стрімким розвитком цифрових технологій. Глобальні процеси, що супроводжують формування інформаційного суспільства, можна назвати «Інтернет-революцією». У сучасному цифровому світі, коли нові технологічні зміни активно проникають у різні сфери суспільного життя, зокрема й функціонування держави та її відносини з громадянами, питання щодо впровадження електронної демократії (далі — е-демократія) стають все актуальнішими.

У контексті становлення України як європейської держави, трансформації українського суспільства та активного розвитку різних інформаційних технологій у всьому світі важливого значення набуває дослідження у сфері проблематики е-демократії. Важливість дослідження сучасного стану та перспектив розвитку е-демократії в Україні обумовлена її значимістю для подальшого впровадження принципів та розвитку е-демократії в Україні, удосконалення нормативно-правової бази України у сфері е-демократії, підвищення рівня ефективності функціонування органів влади та вдосконалення інструментів впливу громадськості на суспільні справи в державі.

Що таке електронна демократія?

Вперше термін «електронна демократія» з’явився у 1994 р. в США і досить швидко став загальновживаним у багатьох державах світу .

У Рекомендації Rec(2004)15 Комітету міністрів країн-членів Ради Європи щодо е-урядування, е-демократія визначається як використання інформаційно-комунікаційних технологій (далі — ІКТ) в демократичних процесах, яке дозволяє:

посилити участь, ініціативність та залучення громадян на національному, регіональному та місцевому рівнях публічного життя;
покращити прозорість демократичного процесу прийняття рішень, а також підзвітність демократичних інститутів;
покращити чутливість / зворотну реакцію органів влади на звернення громадян;
сприяти публічним дебатам та звертати увагу громадян до процесу прийняття рішень.

Завдяки своїм принципам та інструментам е-демократія може надати розвинутому суспільству велику кількість різноманітних можливостей. Е-демократія відкриває нові канали для отримання громадянами поточної інформації про політичну ситуацію в державі, а також надає інструменти для контролю за владою, що підвищує рівень прозорості в діях влади та її підзвітності перед громадянським суспільством. Е-демократія дозволяє громадянам відкритіше та голосніше висловлювати свої погляди, а також сприяє їхньому рівноправному включенню в політичне життя, що своєю чергою може привести до збільшення відповідальності як представників влади, так і кожного громадянина перед суспільством. Також е-демократія завдяки широкому застосуванню ІКТ спроможна посилити як соціальну згуртованість громадян, сприяючи тим самим зміцненню суспільної стабільності, так і призвести до появи такого принципу управління суспільством, що будується за принципом «знизу вгору», сприяючи тим самим ефективному державному управлінню .

Сектори та інструменти електронної демократії

Важливо згадати й про різноманітні інструменти е-демократії, які активно використовуються в суспільному житті. Е-демократія має три сектори, які відповідають трьом гілкам влади, а саме е-парламент, е-урядування та е-правосуддя.

Е-парламент є сектором, де ІКТ використовується органами законодавчої влади для покращення своєї законотворчої діяльності. В Україні наочним прикладом е-парламенту є вебсайт Верховної Ради України.
Е-урядування є сектором, де ІКТ використовується органами виконавчої влади для покращення своєї виконавчої діяльності. В Україні наочним прикладом е-уряду є вебсайт Кабінету Міністрів України.
Е-правосуддя є сектором, де ІКТ використовується органами судової влади для покращення своєї судової діяльності. В Україні наочним прикладом е-суду є «Електронний суд», який являється підсистемою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Загалом серед інструментів е-демократії можна виділити: е-голосування, е-звернення, е-консультації, е-петиції, е-спільноти, е-посередництво, е-ініціатива, е-референдуми, електронні громадські журі, е-оголошення, е-опитування, бюджети участі та системи контролю за діями влади.

Сучасний стан та перспективи розвитку електронної демократії в Україні

Досліджуючи перспективи та необхідність е-демократії для України, потрібно розглянути той невеликий, але значний досвід використання деяких інструментів е-демократії в нашій країні.

Починаючи із 2002 року, е-демократія в Україні пройшла 4 етап розвитку е-демократії . Саме в цей рік розпочалося створення законодавчої бази для функціонування е-демократії, коли Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову «Про Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади». У 2007 році було прийнято Закон України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007—2015 роки» і вже через 6 років Кабінетом Міністрів України було схвалено Стратегію розвитку інформаційного суспільства в Україні як прискорення виконання завдань, поставлених вищезгаданим законом [8], але вона так і не змогла повністю досягнути усіх своїх поставлених цілей.

Хоча за весь цей час Україна зробила величезні кроки на шляху впровадження та становлення електронної демократії. Згідно з рейтингом Індексу е-урядування ООН 2022 року Україна покращила результат на 32 позиції, коли за індекс електронної участі наша держава із 69 місця (станом на 2020 р.) піднялася на 37 місце (станом на 2022 р.).

Важливу роль у функціонуванні е-демократії в Україні відіграють вебсайти як центральних органів влади, так і місцевого самоврядування. Ці сайти виконують функцію інформування суспільства про діяльність органів влади, спрощують доступ громадян до відкритих даних, державних послуг та можливостей впливати на них завдяки громадським зверненням. Тут варто згадати вебсайт Кабінету Міністрів України, де можна знайти інформацію про діяльність уряду, прийняті рішення, потрібні послуги, а також подавати е-звернення громадян. За статистикою Урядового контактного центру КМУ, за 2022 рік від громадян надійшло 1 805 339 е-звернень стосовно тих чи інших проблем, з яких було виконано 978 359. Серед найбільш активних регіонів виділяють Київ (293 441), Дніпропетровську область (155 626) та Харківську область (103 825). Здебільшого ці звернення стосуються проблем соціального захисту громадян та діяльності центральних органів влади, що вирішуються зазвичай в межах 2 тижнів.

Е-демократія на місцевому рівні представлена перш за все сайтами місцевих рад та низкою місцевих спеціалізованих сервісів, таких як Контактний центр Києва 1551, де за 2022 рік громадянами було подано 22 380 е-звернень, з яких було виконано 9 242, «Цілодобову варту» у Вінниці, де за 2022 рік громадянами було подано 2 293 е-звернення, з яких було виконано 1859. Загалом такі звернення обробляються та виконуються в межах тижня, наприклад проблему відсутності ГВП вирішують за 3-4 дні. Варто згадати такий портал як «Відкрите місто», який включає 101 місто в Україні та існує на вебплатформі «Єдина платформа місцевої електронної демократії» (або e-DEM), за даними якої за 2022 рік громадянами було подано 30 194 е-звернення, з яких найбільше подали міста Запорізької області (5 196), Волинської області (3 634) та Львівської області (3 364) [13], що забезпечує ефективну взаємодію між громадянами та місцевою владою. Завдяки цим зверненням здебільшого за тиждень були усунені проблеми з відсутністю ГВП, ХВП та електропостачання, а також відновлено благоустрій будинків та громадських об’єктів.

Сьогодні електронні петиції є головним інструментом електронної демократії в Україні. Для їхнього запровадження було внесено зміни до Закону України «Про звернення громадян» у 2015 році, що стосувалися електронного звернення та електронних петицій. Згідно з цим законом, е-петиція — це особлива форма колективного звернення громадян до Президента України, ВРУ, КМУ та до органів місцевого самоврядування через офіційний вебсайт органу, якому вона адресована. До Президента України з 2015 року було подано 80 360 е-петицій, з яких на 400 е-петицій було дано офіційну відповідь. До ВРУ з 2016 року було подано 2 860 е-петицій, з яких на 17 е-петицій було дано офіційну відповідь. До КМУ з 2016 року було подано 3 330 е-петицій, з яких на 15 е-петицій було дано офіційну відповідь. Як можна побачити, найефективнішими є е-петиції до Президента, наочним прикладом є підтримка ідеї створення Національного Пантеону Героїв України.

На місцевому рівні ефективно функціонують дві системи місцевих е-петицій: Єдина система місцевих е-петицій та сервіси е-петицій на сайтах місцевих рад. Єдина система місцевих петицій, яка включає 328 громад в Україні, існує на вебплатформі «e-DEM», за даними якої з 2015 р. було подано в загальному 24 383 е-петиції, а за 2022 р. — 5 016 е-петицій. Найбільше е-петицій подали громади Донецької області (691), Сумської області (623) та Київської області (541). Серед сервісів е-петицій на сайтах місцевих рад успішно зарекомендував себе портал е-петицій Київської міської ради, де з 2015 р. було опубліковано 7 922 е-петиції, за які було віддано 4 782 122 голосів та реалізовано владою 103. Наприклад, завдяки е-петиції Київрада запровадила в усіх видах громадського транспорту сервіс оплати проїзду банківською картою та не дозволила перейменувати вулицю Павла Скоропадського на вулицю Олександра Омельченка.

Ще одним дієвим інструментом е-демократії є бюджети участі. Завдяки йому громадяни мають можливість визначати, на які потреби спрямовувати бюджетні кошти. Пропозиції громадян враховуються, і частина міського бюджету спрямовується на обрані громадою проєкти, які обираються шляхом електронного голосування. Як і з е-петиціями, на місцевому рівні існують дві системи бюджетів участі: Єдина система бюджетів участі та бюджети участі на сайтах місцевих рад. Єдина система бюджетів участі, яка включає 245 громад, також існує на вебплатформі «e-DEM», за даними якої за 2022 р. було подано 8 941 проєкт. Найбільше проєктів подали громади Полтавської області (1 601), Дніпропетровської області (977) та Київської області (662). На сайтах місцевих рад бюджети участі широко діють у Києві, де за 2022 р. було 393 проєкти-переможці, Дніпрі, де за 2021-2022 рр. було 180 проєктів-переможців, Одесі, де за 2022 р. було 100 проєктів-переможців , та багатьох інших обласних центрах і громадах. Завдяки активній участі громадян у бюджетах участі, в Києві місцевою владою було закуплено дефібрилятор та апарат УЗД в КМК, закуплено різну навчальну техніку в міські школи, побудовано велику кількість тренажерних майданчиків та велопішохідних переходів по всьому місту тощо.

Попри всі досягнення при впровадженні е-демократії, в Україні досі існують проблеми, які заважають її подальшому розвитку в країні. Їх можна ідентифікувати за результатами опитування КМІС за 2022 рік, за якими в Україні існує нерівність у використанні Інтернету між міським (79 %) та сільським (50 %) населенням, між молодим (90 %) та старшим поколінням (40 %), між людьми з вищою освітою (95 %) та неповною середньою освітою (56 %), і суттєві обмеження в доступі до Інтернету, наприклад брак фінансових ресурсів (32 %) або е-безграмотність (30 %). Також існує низький інтерес користувачів до е-взаємодії з органами публічної влади, коли лише 30 % українців цікавляться інформацією про діяльність органів влади.

Висновок

Електронна демократія має в Україні великі перспективи для свого розвитку та значні переваги для самого українського суспільства.

Це можна побачити з багатьох наявних практичних прикладів використання інструментів е-демократії в нашій країні — від е-звернень та е-петицій до центральних та місцевих органів влади до бюджетів участі та е-консультацій на місцевому рівні.

Звичайно існують проблеми і в роботі деяких інструментів е-демократії або навіть їхня відсутність. Тут варто згадати, що в Україні відсутні такі важливі інструменти як е-голосування, е-обговорення, е-ініціативи, е-референдуми тощо. Також вже наявні інструменти не повністю досконалі, наприклад, не всі е-петиції вчасно розглядаються або навіть спеціально ігноруються навіть тоді, коли набрали максимум голосів. Е-звернення інколи ігноруються місцевою владою, а бюджети участі саботуються.

Серед проблем розвитку е-демократії в Україні можна виділити значну нерівність у користуванні Інтернетом серед громадян та низький інтерес до е-взаємодії з органами публічної влади через незнання й недовіру. Також не варто забувати, що після початку повномасштабного вторгнення рф велика кількість українців залишилася без доступу до Інтернету, що своєю чергою не дозволяє їм взаємодіяти з владними органами.

Тому українській владі необхідно далі впроваджувати е-демократію з усіма її принципами та інструментами, але при цьому потрібно зробити все, щоб вирішити вищеназвані проблеми.

Також потрібно проаналізувати всі переваги та недоліки, які в собі несе е-демократія, задля того, щоб виокремити для себе її корисні аспекти та відсіяти негативні.

Серед переваг е-демократії можна виділити:

зниження витрат на здійснення демократичних процедур;
зниження витрат на інтерактивні форми взаємодії з громадянами, що дозволяє органам державної влади краще враховувати думки різних соціальних груп при прийнятті рішень;
залучення громадян до прийняття рішень на ранніх стадіях і в тіснішій формі;
залучення суспільних груп громадян з обмеженими можливостями до участі в прийнятті рішень;
зміцнення довіри громадян до держави за рахунок створення у громадян ілюзії участі в прийнятті рішень.

Як і завжди, в усіх суспільних явищах, окрім позитивних ефектів, міститься й низка негативних, тому варто розглянути й недоліки е-демократії.

Серед недоліків е-демократії можна виділити:

вразливість системи державного управління з боку кіберзлочинності, кібертероризму та кібервійн;
висока ймовірність викрадення важливих державних даних через створені іншими державами хакерські структури, неформальні хакерські об’єднання та окремих хакерів;
відсутність електронної взаємосумісності (інтероперабельності), що виникає за рахунок збільшення кількості різних інформаційних систем, які не можуть взаємодіяти між собою;
висока ймовірність маніпулювання громадською думкою, яке проводиться за допомогою сучасних ІКТ;
можливе перевантаження системи, що викличе в ній збої та втрату інформації державного значення.

Таким чином, на мою думку, подальшими перспективами е-демократії в Україні є:

подальший якісний розвиток наявної демократії та політичної системи;
збільшення ефективності зворотних зв’язків між громадянами та органами влади;
підняття рівня політичної свідомості та політичної культури в українському громадянському суспільстві;
покращення методів управління на всіх державних рівнях у плані швидкості, якості та ефективності;
виведення України на міжнародний рівень цифровізації усіх сфер суспільного життя з іншими розвинутими країнами світу.

Загалом е-демократія є цікавою з теоретичної та потрібною з практичної точки зору формою суспільних відносин, яку важливо сьогодні досконало досліджувати, виробляти її нові моделі, розвивати її е-інструменти та розробляти план дій для подальшого впровадження й розвитку в Україні.