Проблемні питання обігу ГМО

Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області продовжує інформувати щодо проблемних питань обігу ГМО в Україні.

Стратегічна мета державної аграрної політики – забезпечення стійкого розвитку сільського господарства, яке здатне виробляти якісну та конкурентоспроможну продукцію для населення і експортної торгівлі. Гарантією її досягнення є врахування технологічних, екологічних та економічних змін у постіндустріальну епоху. Нарощування темпів сільськогосподарського виробництва у багатьох країнах світу введеться шляхом впровадження новітніх біотехнологій, зокрема використання генетично змінених рослин.

Не вщухають суперечки про негативні наслідки вивільнення генетично модифікованих організмів (ГМО) для навколишнього середовища та здоров’я людини. Саме тому необхідність забезпечення належного державного контролю за використанням ГМО у сільськогосподарському виробництві набуває великого значення для України з огляду на унікальні для неї перспективи розвитку аграрної економіки (земельні та людські ресурси, накопичений досвід землеробства тощо).

Найпоширенішими генетично модифікованими культурами в аграрному виробництві є соя , кукурудза, бавовник і рапс. Незважаючи на незаперечні економічні переваги від вирощування генетично модифікованих рослин, слід звернути увагу спільноти на важливість вирішення проблеми оцінки ризику, а у разі необхідності – й попередження можливих негативних для здоров’я людини і стану навколишнього середовища наслідків їхнього використання.

Зараз використання ГМО регулюється Законом України від 31 травня 2007 року №1103-V «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів». Ним передбачено заборону на промислове виробництво та введення в обіг ГМО, а також продукції, виробленої із застосуванням ГМО, до їх державної реєстрації (Розділ V, стаття 15) та ввезення на митну територію України ГМО, а також продукції, виробленої із застосуванням ГМО, до їх державної реєстрації, за винятком таких, що призначені для науково-дослідних цілей або державних апробацій (випробовування) (Розділ V, стаття 16).

Згідно до Закону, використання ГМО у «відкритій системі» (тобто при контакті з навколишнім середовищем, наприклад, при вирощуванні у відкритому ґрунті) можливе лише після державної реєстрації. До реєстрації вивільнення в навколишнє середовище ГМО можливе тільки з метою випробовування і на основі спеціального дозволу.

Україна є єдиною у світі країною, де всі продукти харчування повинні маркуватися позначкою “З ГМО” чи “Без ГМО”.

Обов’язкове маркування з’явилось у 2009 році. Дослідження впливу ГМО на організм людини ще не повністю вивчено, але експерти стверджують, що результати впливу ГМО-продуктів можуть дуже суттєво позначитись на здоров’ї людей. Головною вимогою залишається безпечне використання ГМО на території будь-якої держави, якому має перебувати оцінка ризиків та обов’язкове маркування товарів і продукції, що містять ГМО.

Більш детально з вимогами ЗУ про ГМО можна ознайомитись за посиланням : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1103-16#Text