Інформаційні матеріали до 35-річчя відновлення Незалежності України

Інформаційні матеріали до 35-річчя відновленняНезалежності України24 серпня Україна відзначає найбільше державне свято – День Незалежності.Воно встановлене на честь виняткової історичної події – проголошення у 1991році Верховною Радою Української РСР незалежності України та створеннясамостійної української держави. Цей акт увінчав тривалий шлях Українськогонароду до самостійності. Він спирався на Декларацію про суверенітет 16 липня1990-го, а підтверджений був Всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року.

Основні акценти

Незалежність і воля для українців завжди були основоположнимицінностями. Вони спонукали до боротьби і давали силу залишатися собою в часибездержавності. Найвищий вияв свободи поневоленого народу – здобуттянезалежності для творення власного майбутнього.Проголошення незалежності 24 серпня 1991 року стало логічнимпродовженням українського державотворення. Тож, відзначаючи 35-ту річницюухвалення Акта, вшановуємо всі попередні етапи становлення українськоїдержавності та акцентуємо на тому, що відбулося саме ВІДНОВЛЕННЯ, а нелише проголошення незалежності. Відновлення, бо незалежність Українипроголосила Українська Центральна Рада 22 січня 1918-го IV Універсалом. В тойчас держава проіснувала три роки у безперервній боротьбі за збереження. Вжетоді Україна мала всі ознаки держави: територію, окреслену кордонами, герб,військо, грошову систему, мову, дипломатичні відносини з іншими державами.У березні 1939-го закарпатці вибороли та проголосили незалежністьКарпатської України. Відчайдушна боротьба з угорськими окупантами –безпрецедентний приклад опору агресору напередодні Другої світової війни.Українці Закарпаття першими у міжвоєнній Європі мобілізувалися на збройнувідсіч агресії союзників Німеччини.У червні 1941 року у Львові, відстоюючи засади державності, представникиОУН проголосили Акт відновлення Української Держави.Наша незалежність оплачена дорогою ціною – великою кількістю життів тих,хто боровся за ідею вільної України зі зброєю в руках і без неї, незліченноюкількістю років втраченої свободи тих, хто сидів за неї у таборах та в’язницях,психіатричних лікарнях.Проголошення незалежності України 1991 року відіграло вирішальну роль урозпаді СРСР і остаточній ліквідації комуністичної тоталітарної імперії. Ниніімперська Росія знову намагається захопити Україну, веде проти нас жорстоку таагресивну війну, яку ми називаємо Війною за Незалежність України, оскількивона є екзистенційною геноцидною, війною на заперечення українськоїдержавності та знищення національної ідентичності українців Війна за Незалежність України від Росії є відтермінованою, оскільки Росія не припиняла політичний та економічний тиск, а також культурний, історичний, релігійний вплив на Україну, починаючи з 1991 року. Зокрема, РФ провокувала і здійснювала агресивні дії для створення військово-політичних ситуацій, які могли призвести до військових дій. Згадаймо, наприклад, територіальні суперечки довкола розташованого у Криму російського чорноморського флоту в 1990-х або
спроби росіян встановити контроль над косою Тузла неподалік Керчі у 2003 році.
Також були й газові, й продуктові війни, які де-факто спрямувалися на узалежнення української економіки та торгівлі від Росії.
Сьогодні незалежність України – запорука вільного розвитку держав і народів Європи. Вона є головною перешкодою для російського імперіалізму, який
намагається політично, економічно та духовно поглинути Україну і розділити Європу на сфери впливу.
Вільна українська держава, активне й відповідальне громадянське суспільство та потужний Сектор безпеки та оборони – це той фундамент, що захищає права людини та гарантує всім українцям гідне майбутнє. 35 років відновлення незалежності

Як українці проголошували незалежність УНР у 1918 році?
Перша світова війна (1914–1918) спричинила розпад чотирьох імперій (Російської, Австро-Угорської, Німецької та Османської) і дала поштовх створенню на їх руїнах незалежних національних держав. Серед поневолених народів, що піднялися тоді на боротьбу за самостійність, були й українці.
17 березня 1917 року в Києві громадські та політичні сили створили Українську Центральну Раду, яка поступово перетворилася на парламент Української Народної Республіки.
23 червня того ж року Центральна Рада першим Універсалом проголосила автономію України та закликала створювати українські органи влади на місцях, а 28 червня сформувала Генеральний Секретаріат – перший український уряд.
Події в Москві та Петрограді – Жовтневий переворот, повалення Тимчасового уряду, формування Ради народних комісарів – принесли більшовицьку загрозу для України. Це підштовхнуло Центральну Раду до ухвалення 20 листопада 1917 року ІІІ Універсалу, яким вона проголосила Українську Народну Республіку.
Тим часом більшовики прагнули встановити контроль над Україною та розглядали Центральну Раду як серйозного конкурента у боротьбі.
17 грудня Рада народних комісарів висунула ультиматум: дозволити переміщення більшовицьких військ із фронту на Дон і взагалі відмовитися від утворення Українського фронту. Українці відхилили вимоги та звинуватили Петроград у розпалюванні ворожнечі. Раднарком тоді оголосив, що вважає Центральну Раду “в стані відкритої війни проти совєтської влади в Росії і на Україні”.
7 січня 1918 року більшовики оголосили загальний збройний наступ на Україну. На середину січня вони встановили контроль майже на всьому Лівобережжі. Готувалися виступати на Київ, одночасно підбурювали “робітничі повстання” (найзапекліше відбулося на заводі “Арсенал”).