За якими критеріями відбирають бійців нових штурмових бригад “Гвардії наступу”?
Командир штурмової бригади Нацгвардії “Червона Калина” Олександр Охріменко: “Ніхто нікого не відправляє на фронт відразу. До підготовки залучаються найкращі інструктори з вогневої і тактичної підготовки”.
За якими критеріями відбирають бійців нових штурмових бригад “Гвардії наступу”? Які завдання перед ними стоятимуть? Хто їх навчатиме і як довго?
На ці та інші запитання в інтерв’ю відповів командир штурмової бригади Національної гвардії “Червона Калина” Олександр Охріменко.
До лав бригади вже увійшли бійці, які брали участь у боях за Київщину, Донецьку і Луганську області. Вони були одними з тих, хто до останнього тримав оборону в Сєверодонецьку.
Сам Олександр Охріменко на службі 26 років, кавалер двох орденів Богдана Хмельницького, які отримав торік. Офіцер, який переживає за кожного бійця, тому в бригаді чимало уваги приділяють не лише бойовій підготовці, а й психологічному стану військовослужбовців.
“Є ОХОЧІ ПЕРЕЙТИ ДО НАС ЦІЛИМИ ПІДРОЗДІЛАМИ”
– “Жодних тилових завдань. Тільки високоякісна підготовка, постійні тренування й участь в операціях на передовій” – так охарактеризував завдання, які стоятимуть перед новими штурмовими бригадами, міністр внутрішніх справ Ігор Клименко. Після такого анонсу багато охочих іде до вашої бригади?
– Є охочі перейти до нас цілими підрозділами. Представники підрозділів звертаються безпосередньо до мене з цього приводу. Також звертаються люди, які ще не служать, але готові захищати країну. До того ж, зараз працюють агітаційні групи. Як ви знаєте, йдеться лише про тих, хто виявить добровільне бажання служити в штурмових бригадах “Гвардії наступу”. Міністр про це казав публічно. Ми не можемо призвати громадян до себе на військову службу, вони мають пройти певні етапи перевірки. Це передусім, військово-лікарську комісію, також спецперевірку.
– Спецперевірка – це та, яку проходять правоохоронці під час працевлаштування? Вона ж зазвичай досить тривала.
– Нині, з огляду на ситуацію в країні, на наш запит таку перевірку компетентні органи проводять за добу.
– А які підрозділи до вас хочуть перейти?
– Багато звертається військовослужбовців зі Збройних сил, з інших військових формувань. Але механізм переводу між відомствами дуже складний. Перевести людей із підпорядкування Міністерства оборони до Національної гвардії – це процес, який забирає чимало часу. Його б спростити. Бо є багато підрозділів, які не воюють, зокрема й тероборони. І вони хотіли б служити у нас. У нас є різні підрозділи, й ми намагаємося застосувати навички, які у людини вже є, й навчити її того, чого вона ще не знає.
– Про які саме підрозділи йдеться?
– Ударно-штурмові, танкові, артилерію, розвідку. Підрозділи, які займаються забезпеченням. Ми не формуємо бригаду з нуля, кістяк у нас є. Це бойові офіцери, солдати, сержанти. З 2014 року ще не було жодного дня, щоб військовослужбовці нашої бригади не виконували завдань у зоні ведення бойових дій на сході.
Ми зробили перерозподіл між підрозділами і зараз їх доукомплектовуємо.
– Бійці 14-тої бригади оперативного призначення імені Івана Богуна, на базі якої зараз формується “Червона калина”, одними з перших 2014 року зустріли ворога на сході. І ми пам’ятаємо спецоперацію зі звільнення Харківської обласної державної адміністрації від сепаратистів навесні 2014 року.
– Так, це була блискуча спецоперація. Харківську ОДА було звільнено без жодного пострілу і без жертв. Мало хто в це вірив, та військовослужбовці виконали завдання. Я вважаю, що це був переломний момент, бо якби вони цього тоді не зробили, ми могли б утратити місто.
– На рахунку підрозділу також бій під Семенівкою, який став першим великим боєм під час АТО.
– На той час ще ніхто не розумів, що взагалі відбувається і де. І це був перший успішний бій за Слов’янськ. Наші хлопці показали свою майстерність і знешкодили противника. На жаль, там були і наші перші загиблі.
– Під час повномасштабного наступу рф нацгвардійці вашої бригади зупинили колону ворожої техніки під Бузовою. Один із хлопців, який тоді підбив кілька танків, сказав, що йому спочатку було дуже страшно. Його війна застала на строковій службі, він не мав бойового досвіду. Та оскільки поруч були люди з бойовим досвідом, йому було набагато легше адаптуватися до ситуації, в кого спитати поради.
– Я вам скажу, що це була робота не одного дня. Підрозділ протягом років займався виконанням завдань і бойовою підготовкою. Це й дало свій результат. Якщо 20 років тому військовослужбовець двічі стріляв за свою службу, то наші військовослужбовці не менше 4 разів на місяць виконували завдання з навчальних стрільб. Плюс фізична підготовка.
На початок повномасштабного вторгнення у нас було два потужні підрозділи, які виконали завдання під час оборони Києва не просто на відмінно, а на відмінно з трьома плюсами. Батьки не у всіх хотіли, щоб вони переводились на контракт, тому ми змушені були перевести їх в інші військові частини з іншими завданнями.
– Фактично війна в країні триває вже 9 років, торік змінився лише її масштаб. Оскільки бригада виконує бойові завдання з 2014 року, в бойовій підготовці цей бойовий досвід враховували? Готували своїх хлопців до можливої повномасштабної війни?
– Ми не готувались конкретно до вторгнення, ми проводили підготовку, щоб наша частина була боєздатною і могла виконувати задачі, які перед нею можуть поставити. У Нацгвардії різні завдання. Та оскільки зараз і де повномасштабна війна і ми перебуваємо в силах оборони, тому ми маємо виконувати завдання, які нам визначив наш головнокомандувач. Ми їх виконуємо нарівні зі Збройними силами України.
– Щоб потрапити у вашу бригаду, людина повинна обов’язково йти у військкомат, у центр комплектування ЗСУ чи може одразу до вас?
– Якщо людина приходить одразу до нас, ми беремо її документи, звертаємось у той чи інший районний центр комплектування, вони ідуть нам назустріч, і ці люди автоматично далі потрапляють до нас. Тобто проблеми з цим немає. Необов’язково йти в районний центр комплектування чи в ЦНАП. Можна просто приїхати у військову частину, і ми це все зробимо за них.
– На якому рівні має бути фізична підготовка? Не всі ж суперспортсмени.
– Вони залежать від підрозділу. Більш високі критерії – для штурмових підрозділів, для розвідки, а, скажімо, для підрозділу забезпечення вони нижчі.
– Хто навчатиме добровольців, яких ви зараз набираєте? Українські інструктори чи іноземні?
– Майже всі наші інструктори пройшли підготовку і в Україні, й за кордоном. І вони вже на основі отриманих знань проводять ці навчання. Також будемо спрямовувати на навчання за кордон під керівництвом наших інструкторів. Я вам скажу, що наші інструктори вже стільки пройшли, що досвід у них, можливо, навіть більший, ніж у закордонних інструкторів.
– Що буде з цими штурмовими бригадами після війни?
– Функціонуватимуть. Буде зменшено кількість особового складу, підуть ті, кого було мобілізовано. Решта – хто підписав контракти – проходитиме службу. Буде далі йти підготовка, нарощування сил і засобів.
– Часто кажуть, що ми можемо стати, як Ізраїль. Не просто жити в очікуванні війни, а бути готовими дати відсіч.
– Це непогана думка. Жити в очікуванні війни – це означає, що ти готовий. На мій погляд, це краще, ніж не чекати, не бути готовим – і вона розпочнеться. Хай усі засоби і сили будуть готовими, але ніколи не знадобляться!