Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці
Коли тебе хочуть “вижити” з роботи: історія, яка завершилася справедливістю.
Щоранку Настя приходила на роботу із важким серцем. Колись вона любила свій колектив, сумлінно виконувала обов’язки, не мала жодного дисциплінарного стягнення та неодноразово отримувала подяки від керівництва. Але одного дня все змінилося.
Новий директор повідомив, що хоче бачити на її посаді “свою людину”. Спочатку були натяки: “Напиши заяву за власним бажанням, так буде краще для всіх”. Коли Настя відмовилася, почався справжній психологічний тиск.
Її перестали запрошувати на робочі наради, без пояснень позбавили частини службових обов’язків, колеги почали уникати спілкування. Кожен робочий день супроводжувався принизливими зауваженнями, пошуком найменших помилок та постійними погрозами звільнення.
Невдовзі директор перейшов до іншої тактики. За кілька тижнів працівниці почали оголошувати дисциплінарні стягнення. Спочатку – за нібито несвоєчасне виконання доручення, хоча строки виконання були дотримані. Потім – за запізнення на кілька хвилин, хоча раніше це ніколи не вважалося порушенням. Згодом – ще одна догана через формальні підстави.
Настя зрозуміла: це вже не випадковість. Це систематичний тиск, метою якого було змусити її добровільно залишити роботу.
Щовечора вона поверталася додому виснаженою. Почалися безсоння, постійна тривога, зникло відчуття впевненості у собі. Найболючішим було усвідомлення того, що її багаторічну сумлінну працю перекреслюють лише тому, що вона відмовилася написати заяву на звільнення.
Не бажаючи миритися з порушенням своїх прав, Настя звернулася за консультацією до фахівців Держпраці. Під час розгляду ситуації було встановлено, що застосування дисциплінарних стягнень здійснювалося без належного дотримання вимог трудового законодавства: окремі порушення не були належним чином підтверджені, від працівниці не витребували письмових пояснень, а самі стягнення мали ознаки необґрунтованості та використовувалися як інструмент психологічного тиску.
Крім того, сукупність дій керівника – систематичні вимоги звільнитися, ізоляція працівниці, приниження її професійної репутації, безпідставні дисциплінарні стягнення – свідчила про можливі ознаки мобінгу (цькування) на робочому місці.
Після втручання та надання роботодавцю відповідних роз’яснень незаконна практика була припинена. Дисциплінарні стягнення скасували, а працівниця продовжила працювати на своїй посаді.
Сьогодні Настя говорить:
«Я довго думала, що проблема в мені. Що я недостатньо добре працюю. Але зрозуміла: коли керівник будь-якою ціною хоче позбутися людини, він знайде десятки штучних приводів. Найважливіше — не втратити віру в себе і не погоджуватися на несправедливість».
Мобінг не починається з гучних конфліктів. Він починається з принизливих слів, безпідставних зауважень, ізоляції, необґрунтованих доган і постійного психологічного тиску. Але жоден працівник не повинен залишатися з цим наодинці.
Якщо вас змушують звільнитися, систематично принижують, створюють нестерпні умови праці або використовують дисциплінарні стягнення як засіб тиску — пам’ятайте: закон захищає ваше право на гідну працю, а Держпраці допомагає відновити порушені трудові права.